Підсумки діяльності рейдерів НАУ Харченка В.П., Майснера А.В. та Шульги

Швидко плине час… Разом з плином часу приходить усвідомлення того, що необхідно підбити певні підсумки ще одного року нашого життя, зрозуміти, куди ми йдемо, чого хочемо, чого ми разом добилися…

2.1

Рік тому, 12 червня 2015 року, закінчився термін каденції Кулика М.С. на посаді ректора Національного авіаційного університету…

Виконуючим обов’язки ректора став проректор Харченко В.П., який відразу проголосив амбітні плани та прожекти, намагаючись перекреслити та відправити у забуття усе, що було напрацьоване колективом університету за сім років…Застосовуючи при цьому «подметные письма», інсинуації, відверту брехню…

Чого досягла «команда» дідуся Харченка (члени його команди, як мантру читають постійно фразу: «тільки «діда» не чіпайте…». Зрозуміло, єдину їхню надію).

Три дебила это сила

Про «команду» говорити не будемо. Багато сказано, доказано, прокоментовано… Та й команди ніякої немає – звичайнісіньке збіговисько невдах-пройдисвітів, знахабнілих від кумівства, дружби та спільних бізнесових інтересів з колишнім очільником нашої освітньої галузі – Квітом. Такі собі «перекотиполе», авантюристи, які чудово усвідомлюють свою нікчемність та непотрібність у суспільстві.

А зсередини «плече» їм підставили люди амбітні, з гіпертрофованим самолюбством, які вважають, що варті начебто більшого… Тільки не плутайте із «здатні на набагато більше». Бо хто ж їм заважав самореалізуватися до цього самостійно?

Дійсно, завжди будь-який доленосний процес супроводжується піною…

Але досить про них. Бо навіть подумки доторкнутися до них все одно, що доторкнутися до отруйної медузи. Бридко…

Де ж ми в суспільному вимірі зараз? Боюся навіть сказати, чого ми «досягли». У рейтингу вищих навчальних закладів ТОП-200 ми за один рік опустилися з 12 місця на 19 місце. У світовому рейтингу QS ми втратили  понад 50 позицій. Можна, навіть, прогнозувати, де ми можемо опинитися з почесного рейтингового п’ятого місця у 2015 році за кількістю вступників (а тоді попереду були тільки «червоний» університет, Київська та Львіська політехніки, Львівський національний університет)? З 15 місця у 2007 році ми йшли до 5 місця довгих сім років… Крок за кроком. Скільки ж років нам доведеться надолужувати втрачене за один (один!) рік? Адже втрачено не рік, ми відкотилися назад на багато років. Болісне запитання навіть не для математиків, а для людей, які щиро вболівають за долю університету.

Де заангажовані, прорекламовані, пролобійовані знамениті на «увесь» університет (ледь не на увесь світ!) безпілотники? Чому наші сусіди отримали на інноваційні проекти близько 500 мільйонів гривень, а ми в цьому році найменше за всі останні роки – менше 20 мільонів та й ті держбюджетні?

У 2014-2015 році ми набрали близько 300 іноземних студентів (рекорд останніх років!), а скільки їх наберемо в цьому році? Адже протягом 2015-2016 навчального року було близько 20 марокканців та й ті під «чуйним» керівництвом пана Авдєєва розбіглися. Було соромно чути відповіді «першого проректора з адміністрування» (а чому не «з прибирання», «з виховання», «з наукування» тощо?), хто ж опікується у нашому університеті роботою з іноземцями  (запитання члена Комісії МОН)? Та що там говорити, Ви самі це посміховисько бачили.

Навчальний процес лихоманить. Скоро у викладачів відпустки, а навчального навантаження, а відтак – штатного розпису, кафедрах до цього часу немає, адже не розроблено всі навчальні плани, зокрема, з заочної, дистанційної форми навчання. Навчальні плани з підготовки докторів філософії розроблено поспіхом лише для восьми спеціальностей.

А з прийняттям на навчання взагалі буде безлад. Декілька днів відкритих дверей на початку навчального року були проведенні для кого? Для вкрай немотивованих дітей, коли на кожне з їх запитань не можна було дати чітку відповідь? А зараз, коли наступає час «збирання врожаю», коли стали відомі «правила гри» – повна тиша і нікого це не хвилює.

А це вже – злочин проти колективу університету, багатьох членів якого можуть залишити без роботи, просто викинути на вулицю.

Що ще Ви, пане Харченко, поставили собі в заслугу на звіті на так званій «вченій раді»?

Харченко

Електронний документообіг, за який Ви платили двічі, збирали безліч нарад… і де він? Чи безкоштовний інтернет по всій планеті? Чи футбольний стадіон, який Ваш прорекламований інвестор збудував, але в Боярці? Чи…? Мабуть, досить.

Бо в цьому році ми знову не наберемо студентів іноземців (а кожен з них «вартий» чотирьох-п’яти наших студентів-контрактників), бо вже запізно формувати контингент наших провайдерів на зовнішніх ринках. Та й нікому… Що, Авдєєв буде перейматися цими питаннями, не знаючи, як до них підійти?

Наших, українських, випускників стає все менше. До того ж багато з них поїдуть навчатися на стипендії інших держав, у першу чергу, до Польщі…

МАйснер і Харченко

Так і хочеться сказати «тимчасовим»: схаменіться, не надувайтеся, а працюйте. На Вас же світ клином не зійшовся. Ми все одно (без вас!) підемо далі та виправимо ситуацію. Бо знаємо, як це робити і знаємо, з ким це робити… Тому нам усім, хто, незважаючи на «зусилля» тимчасової адміністрації продовжує плідно працювати на наш рідний університет, побажаю лише одного – здоров’я.

Ні, мабуть ми не зовсім щирі перед вами. Досягнення у цієї людини за цей рік, безумовно, були. Він досягнув небувалого злету в одному питанні – в обпльовуванні своїх колег, з якими пропрацював разом не один десяток років. Однією командою… Із споконвічними клятвами у вірності, любові і повазі. А потім одним розчерком пера звільнив їх усіх, підкреслюю, усіх, з роботи…

Та ще й, без усіляких докорів сумління, обливши брудом. Подивіться у тлумачному словнику, як називаються такі люди. А чи люди?… У словнику – Іуди…

P.S. Володимиру Петровичу Харченку зараз добре спиться. Бо уві снах він великий, здоровий, сяючий – як ікона. Тому нам навіть ні ніяково зранку задавати риторичні запитання. Бо раптом прокинеться…

Наприклад, такі побіжні: Як працює «блок автоматичного оброблення інформації» (так називається в платіжці). А насправді, шикарний планшет, придбаний за 65 тис. університетських гривень для себе, коханого, на свій же день народження…(65-та постанова Кабміну заважає назвати напряму). Тому – непідсудний, але хитрий (чи, як сказав пан Майснер – розумний. Не мені ж платити) Чи як смакує мішок картоплі свого талановитого аспіранта?..

Чи як помирити своїх найближчих «проректорів» – Майснера і Авдєєва. Бо, бачте, «перший» викликав поліцію, яка виставила за двері людей «другого», які без дозволу «першого» продавали ковбасу(!) в фойє нашої їдальні!!! Чи як розірвати Бермудський трикутник: Шульга-Калита-Калантай. Ми не будемо продовжувати, бо знаємо про безліч наукових експериментів над павуками, які засвідчують лише одне: в результаті в банці залишиться тільки лише один павук. Ні – не ви, пане Харченко. Залишиться лише пан Бадрудінов.

Хороших Вам снів.