Багато галасу з нічого, або «вперед до Європи» на чолі з МОН

Здавалося б, нічим уже не зможе здивувати ані ще більше  засмутити нас рідне міністерство. «І сміх, і гріх» – сказав би навіть неосвічений чоловік про його «діяльність». Не помогла  б тріскотня про європейські перспективи. Адже видно кожному – звідки роги ростуть і що за  шумовинням його роботи криється.

Кивтуня и совсуня

Але ось знову черговий «ляп» під європейським соусом. Звертаємо увагу на заголовок «жирними, ну дуже жирними» й великими буквами: «У МОН обговорили співробітництво України і Ради Європи щодо подолання корупції у сфері вищої освіти».  Ось так – одразу в заголовку весь зміст. Щоб не подумали освітяни, що це чергове окозамилювання, а по сумісництву відмивання коштів (читай: корупція). Щоб не подумали, що це бурхлива демонстрація антикорупційної діяльності. Хай одразу, з заголовка, зрозуміють, про що йдеться. А заголовок великими буквами – бо ж ВЕЛИКИЙ крок до подолання корупції. Європа обов’язково допоможе.

Так і звучить у голові безсмертне Остапове: «Запад нам поможет». Так і проглядає його безсоромне шельмовство. Може, й читати не будуть далі? – думали  спритні міністерські лакеї-дописувачі. Ще подумають, що це чергове окозамилювання (щоб корупції не було видно) чи імітація бурхливої діяльності «під завісу». Тому бажано, щоб не читали, щоб не виникали в головах заляканих учителів крамольні думки. Раджу: не читайте, нема що читати – один  «сміх і гріх». Якби не пекучий сором: за кого приймає міністерство вчителів України? ..Чи,  може, чиновникам з  висоти крісел, як тому Голохвостому, видаються всі «такими махонькими, як миші»?

Але негативні асоціації гаснуть, як тільки читаємо прізвища учасників обговорення. Тут пахне «сурйозним». Вже сам перелік вражає, приголомшує бідного відсталого освітянина голосними іменами й титулами. Та все з префіксами «євро»:  експерти, директори, начальники і т.п., і т.д. – дуже багато рядків, і все з великої літери. «Скільки ж то «грошви» треба, – подумає простий дядько, – щоб оту всю братію прийняти…»

Шукаємо серед учасників ректорів, проректорів, усіх, кого мало б це обговорення навчити антикорупційної діяльності у власних стінах. Ось промайнуло щось подібне в останньому рядку: «…столичних навчальних закладів». кого, яких – не дочиталися. Ні прізвищ, ні закладів, ні посад. Може, щоб не побачили там «високі гості з Європи» проректорів без освіти, голів надзірних рад університетів з початковою освітою. До такої думки ми прийшли, коли не побачили в списку учасників прізвища зам.  міністра освіти – вчорашнього  бакалавра. Нарешті  засоромилося МОН…

Але причина виявилася більш серйозніша. Не допустили до високої наради очільника вишів, бо то все, як вважає МОН,  – корупціонери, хабарники. Не на нараду, а гнати їх! Бажано «цілим скопом», всіх одразу, разом із цілими вишами – геть! Звичайно, крім наближених. А далі й школи – геть! Розвелося тут – а держава бідна. Університети коштами ще не вміють розпоряджатися, зробила висновок зам. міністра Совсун,  – забрати. Віддати тим, яких любить міністерство  (через спільний бізнес). Матеріальна база? Передати новоствореним вузам, школам. Зробимо «елітні». Учнів – за кордон. Забагато розвелося і професорів, і учнів, – дійшов висновку головний освітянин Квіт.

Думалося, що висока нарада (з огляду на затрачені кошти й інтелектуальні сили) допоможе міністерству глянути правдивими очима на його діяльність, дасть мудрі поради і припиниться страшний своїми наслідками безлад. Тому набрався терпіння і прочитав інформацію до кінця. І ось які знайшли перлини-поради:  Довідався про «…важливість обговорення та обміну думками з питань запобігання корупції». Цитую далі: «Експерти Ради Європи підбили підсумки свого триденного перебування в Україні». Бачу ще кращий «перл» крючкотворства (по-європейськи). Експерти, вияляється,  пообіцяли, що підготують рекомендації для міністерства,  які  «мають на меті встановлення позитивних зв’язків між існуючими проблемами і кроками для їх подолання» Тут уже чорт ногу зломить, – скаже вчитель, який не бачив Європи і тому, напевно, не здатний зрозуміти змісту й стилістики таких “грамотних дебілізмів».

Але: радійте, вчителі! Нам дадуть-таки рекомендації боротьби. Додумуйте самі зашифровану між  рядками «рекомендацій» вашу вкрадену добру зарплату, зниклі «без вісті» в коридорах влади гроші на підручники, зручні автобуси для дітей і т.д., і т. п.

Але є й позитиві, хоч фальшиві, рядки, написані явно з розрахунку, що «експерти їх уже не прочитають:  «Експерти зібрали вичерпну інформацію щодо існуючого стану виявлення та подолання проявів корупції у сфері вищої освіти». Виявляється, є таки в нас якесь «подолання», про яке ми,  як і саме міністерство, не чули і не здогадувалися. (От що значить добре складений папірець).

Цікаво, чи описано там особистий досвід боротьби  з корупцією екс-міністра Квіта на прикладі НАУ.?  Мабуть, ні, бо цього остогидлого всім прізвища нема в списку «високих учасників наради». Може, побоявся, що спитають про грабунок НАУ, про зламані долі й здоров’я учасників «атирейдерського марафону», загублене в очікуваннях  судів, про моральні збитки, про «простой» складного механізму університету, доки рейдери його за наказом Квіта обкрадали. Де вже таким «спеціалістам» розбиратися в якихось там освітніх курікулумах.

А може вже й близько не побачимо ані  КВІТучих махрових діянь недореформатора, ані його прізвища в поважній громаді таких ненависних для нього вузівських професорів. Гадаємо,  сам він, крім втрачених можливостей красти і брехати, буде також  шкодувати й про те,  що встиг зробити свою заступницю лише магістром, а не хоч кандидатом наук. Але сама винна. Переконана була, що головне для керівника освіти – не знання, а вміння комунікацій. Яких саме – промовчала. Може – інтимних?